Генерал, який зупинив Росію, — чим запам’ятався Валерій Залужний

Валерій Залужний, біографія, досягнення, причина звільнення
Генерал Валерій Залужний. Фото: Офіс Президента

Президент України Володимир Зеленський звільнив генерала Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ. Як Залужний прийшов до головної посади в українській армії, завдяки чому став світовою суперзіркою і що спровокувало його відставку — у матеріалі Новини.LIVE.

Хто такий Валерій Залужний

Уродженець міста Звягель, що на Житомирщині, Валерій Федорович Залужний став першим очільником української армії, який не мав жодного відношення до радянської армії — хоч і народився у сім’ї військовослужбовців та мріяв стати військовим з дитинства.

Залужний закінчив 1997 року загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, після чого розпочав службу в Збройних силах України, дійшовши усіма щаблями аж до звання генерала та посади Головнокомандувача ЗСУ (найвищої в українській армії).

Російсько-українську війну 2014 року він зустрів випускником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Залужний став найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки. Після цього, у липні 2014-го, його призначили заступником командира сектора "С" — це північ Донеччини (район Дебальцевого, який на початку наступного року став найгарячішою точкою на мапі війни) та захід Луганської області.

2017 року полковник Залужний отримав своє перше генеральське звання — генерал-майор. Тоді ж він був призначений начальником штабу оперативного командування "Захід". Наступного року він керував Об’єднаним оперативним штабом ЗСУ, а з 2019-го став командувачем оперативного командування "Північ".

Саме там його наздогнав указ Президента від 27 липня 2021 року — про призначення Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних сил України, тобто очільником усієї української армії. Заміна Залужним попереднього головкома Руслана Хомчака вважається одним із найголовніших успіхів у кадровій політиці Володимира Зеленського, оскільки Залужний, на відміну від Хомчака, мав авторитет у ЗСУ і був значно перспективнішим як очільник Збройних сил, зважаючи на перспективи великої війни, про яку почали говорити уже восени того ж року.

Початок війни, успіх плану ЗСУ

24 лютого 2022 року російська армія розпочала повномасштабну війну проти України. Цей день став справжнім випробуванням для української армії та її Головнокомандувача. У перші ж години повномасштабного вторгнення світ побачив, як російська армія перетинає державний кордон і заглиблюється в українську територію. А уже там її почали знищувати сили української армії.

Про цю тактику ЗСУ писали у своїх аналітичних статтях західні ЗМІ, згодом у інтерв’ю спецпроєкту Дмитра Комарова "Рік. За кадром" сам Залужний підтвердив, що ідея була саме такою — пропустити росіян на українську територію, розтягнути ворожі війська і почати їх активно знищувати.

"Ми мали в найкоротші терміни завдати противнику максимальних втрат, випустити з нього кров для того, щоб він відмовився від подальших дій на більшій території України", — так оцінив Головком головне завдання ЗСУ у перші дні великої війни. Для цього, пояснив генерал Залужний, Збройні сили України "вимушені були навіть за рахунок залишення певної частини території витягувати противника, відтягувати його тили, відтягувати його резерви й просто-напросто палити його".

Ця тактика спрацювала. Росіяни, які мріяли взяти Київ за кілька днів (навіть західні аналітики та експерти давали Україні до 4-5 діб спротиву), зупинилися на околицях української столиці — а на деяких напрямках взагалі не зайшли у Київську область, скажімо, застрягши під Черніговом. І врешті, після місяця запеклих боїв, були змушені відступити за державний кордон, визнавши поразку їхнього початкового плану "спеціальної військової операції".

Залужний — світова суперзірка

Цей великий успіх Збройних сил України, який фактично означав кінець путінської ідеї захоплення усієї країни чи більшої її частини та встановлення маріонеткового режиму, не тільки привернув до України, до її армії увагу світової спільноти — а і зробив справжньою суперзіркою світового масштабу Головнокомандувача ЗСУ.

Так, уже 23 травня 2022 року Валерій Залужний був включений журналом Time до списку ста найвпливовіших людей планети поточного року. Та на цьому оди українському генералу не завершилися. У вересні те ж видання присвятило персоні Залужного велику статтю, а його фотографію із промовистим підписом The General ("Генерал" чи "Полководець") розмістив на обкладинці номеру.

Валерій Залужний на обкладинці Time
Валерій Залужний на обкладинці Time

У статті Залужний отримав велику кількість заслужених компліментів. Оскільки стаття вийшла уже після слобожанського контрнаступу Збройних сил України — найуспішнішої наступальної операції ЗСУ протягом повномасштабної російсько-української війни — особливу увагу в статті було приділено саме цій операції.

"Майстерна гра української армії, що відволікала в неправильному напрямку з анонсуванням контрнаступу на півдні перед наступом на північному сході, застала Росію зненацька", — наголосили автори Time, додавши, що, попри велику кількість гідних похвали українських офіцерів та генералів, "після президента саме Залужний став обличчям війни".

Початок невизнаного конфлікту

Разом з тим, саме у цьому тексті з’явилися перші зерня майбутнього імовірного конфлікту між ним і президентом, конфлікту, який офіційно не визнали обидві його сторони та про який багато писали у пресі.

Ось один із пасажів тієї статті — "На відміну від Зеленського, який скептично ставився до звітів розвідки про неминучість масового російського вторгнення, Залужний був частиною плеяди українських офіцерів, які вважали це питанням часу". Але головною проблемою у взаєминах між Головнокомандувачем ЗСУ та Верховним Головнокомандувачем стали потенційні політичні перспективи Залужного.

Принаймні українські ЗМІ (скажімо, "Українська правда") наголошували, що цей мовчазний конфлікт розгорівся через те, що в Офісі Президента нібито помітили президентські амбіції Валерія Залужного — принаймні, у рейтингах довіри українців до тих чи інших інституцій та державних і політичних діячів, які протягом другого року війни регулярно оприлюднювали соціологічні агенції.

Безугла як фактор

У грудні 2023 року цей конфлікт вихлюпнувся назовні — принаймні вважається, що Зеленський своїми словами про "Валеру і Мар’яну" фактично визнав суперечності між ним та Головкомом ЗСУ. Депутатку ж від "Слуги народу" Мар’яну Безуглу, яка саме у той період активно виступала проти військового командування, ЗМІ та соцмережеві чутки пов’язували саме із Офісом Президента.

Хоча, реагуючи на особливо резонансну заяву Безуглої, зроблену ще у листопаді, про те, що Залужний начебто не надав "плану задуму" на 2024 рік, тому має бути звільнений, радник голови ОП Михайло Подоляк переконував, ніби позиція нардепки є її особистою думкою і жодним чином не корелює з позицією Офісу Президента.

Втім, кількість чуток про можливе звільнення Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ тільки продовжила збільшуватися. Чому допомогла, скажімо, позиція голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, який відмовився ставити на голосування постанову про звільнення самої Безуглої з посади заступниці  голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, на чому наполягала уже і частина монокоаліції.

Врешті, як бачимо, невизнаний конфлікт Зеленського із Залужним завершився саме так, як і хотіла бунтівна нардепка — генерал був звільнений указом президента із займаної посади. І принаймні ця історія разом із підписом глави держави завершилася. Та, не виключено, розпочалася нова, яка цілком може завершитися походом Валерія Залужного у політику в повоєнній Україні.

Втім, цю війну ще треба виграти. Та займатиметься цим питанням тепер інший Головнокомандувач ЗСУ. Над яким дамокловим мечем висітиме "кейс Залужного".

Актуальне по темі