Втрата Авдіївки та прогнози Буданова: інтервʼю ветерана війни

Якою має бути мобілізація в Україні і чому нинішні дії ТЦК та ВЛК псують репутацію ЗСУ — в інтервʼю Новини.LIVE розповів доброволець ЗСУ, ветеран російсько-української війни Олег Симороз.

У першій частині інтервʼю читайте, навіщо Володимир Зеленський змінив Валерія Залужного і чому росіяни наступають по всій лінії фронту.

Напрямок Авдіївки — чи не найскладніший на бойовій карті.

— Так, там найактивніші наступальні дії ворога. Якщо ми говоримо про тактичну історію, то для них важливо посунути українські сили з-під Донецька. Нам же важливо утримати цей напрямок, бо для нас це один із засобів тримати Донецьк під ураженням артилерії.

Туди ж постачаються боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, там часто знаходиться командування незаконних бандформувань "ЛДНР" і регулярних російських військ. Тому мати місто під вогневим ураженням є дуже важливим.

Росіяни ж намагаються цього позбутися за напрямком Авдіївки, а із Бахмутського розвинути наступ на Часів Яр, аби у подальшому мати перспективу виходу на Слов'янськ і Краматорськ. А це дуже важливі міста із стратегічної та логістичної точки зору. Втрачати їх у жодному випадку не можна. Інакше це буде дуже погана історія для всього Донбасу.

На жаль, є у нас втрати, є просування ворога в деяких місцях. Є реальна загроза і оточення, є загроза відрізання і шляхів і в принципі ворог намагається відрізати шляхи від Сил оборони на авдіївського напрямку.

От часто ставлять питання, може, нашим військам краще відійти? Ну якщо так відходити постійно, то можемо звідусіль відійти. Повірте, як піхотинець вам це скажу, що великого бажання сидіти під обстрілами немає ні в кого. Але так і до Києва можна відійти.

Тому як би важко не було, але фронт треба тримати і битися за кожен клаптик землі. Бо позаду домівка, і це мотивація для хлопців триматися і вгризатися.

По Авдіївці працює ще політичний момент. До виборів у березні Путіну важливо показати себе Наполеоном, тому всьому вищому командуванню РФ поставлені чіткі вимоги. Неуспіхів бути не може. Вони мають показати, що вони армія наступу, щоби Путін міг звітувати, що його СВО "ідьот по плану".

Буданов казав, що російський наступ закінчиться навесні, а потім розпочнуться наші дії. Яким бачите цей рік?

— Взагалі-то я не коментую дії військового керівництва, але я більше не сприймаю слова Буданова. Це була його відповідальність розповідати цивільному населенню про літо в Криму, щоби люди вже пакували валізи. Я вважаю, це було зроблено дуже безвідповідально. Знаю, які були наслідки, як ми потім все це розгрібали, намагаючись пояснити цивільному населенню, що не все пропало. 

Цей рік буде багатим на події — вибори в Росії, у США. Там будуть непрості вибори, досить цікаві. І Байден, і Трамп шанси з точки зору сьогоднішнього дня 50 на 50.

Щодо Байдена — його політика нам зрозуміла і та кількість зброї, яку він готовий нам давати. Є перспектива отримати далекобійні ракети, збільшити кількість танкового озброєння, посилення ППО. А от Трамп — негатив для української держави. Це люди, які люблять гроші, і це дуже активно використовує російська сторона. Ми бачили інтерв'ю Путіна американському пропагандистському журналісту, а він же не просто пропагандист. Це людина з команди Дональда Трампа.

І потенційний кандидат на посаду віцепрезидента.

— Карлсон — людина із команди Трампа. Він виконав дуже важливу функцію. Бо для кого було це інтерв'ю? Не для російської аудиторії, не для української і не для європейської. Це інтерв'ю було для американської аудиторії. Трамп сповідує проросійську позицію, заграє з терористом Путіним, і це є неприпустимим.

От Карлсон приїхав показати, хто такий Путін, що не все так страшно і не так однозначно, що взагалі були підстави почати війну в Україні. Він намагається легалізувати проросійську позицію. І це дуже серйозні виклики до нашої держави.

Хоча ми посміялися з цього, з його висловів, що поляки спровокували Гітлера на Другу світову війну, що Україну придумав Ленін. Але реагувати ми мали по-іншому, бо все це могло спрацювати на американців із несталою позицію щодо України та Трампа. Це інтервʼю працює на них. 

І тут насправді було би важливо відреагувати на цю історію і, можливо, надати Зеленському певні коментарі на американську аудиторію. Але я не певен, що йому це вдасться. Зеленському складно відповідати на незручні запитання.

Ще одна складна тема для України — це мобілізація. Дуже чутлива, болісна, неприємна, незручна. Бо війна у нас асоціюється виключно із смертями, втратами і неправомірними діями працівників.

— Мобілізація — історія, на жаль, вимушено потрібна. У ній справді нічого хорошого немає, як і у війні. Чи хотів я у 25 років іти добровольцем на війну, будучи киянином? Ні, не хотів. Але так склалися умови. Я не хотів жити з окупантами в окупованому місті. 

Але нам потрібні зміни у підходах. Бо люди справді бояться мобілізації, працівники ТЦК у нас справді працюють здебільшого неправильно, неправомірно і ганьблять те, за що ми боремось. Вони працюють не на репутацію війська.

Глибоко аналізував законопроєкт про мобілізацію. Так от там досі немає жодного слова про додаткову нагороду і повернення військовим багатостраждальних 30 тисяч. Знайшли, у кого забирати! Повертнути тим, хто знаходиться у пунктах постійної дислокації і не виконує бойових завдань. А тим, хто більше року пробули безпосередньо у зоні бойових дій, 30 тисяч слід подвоїти. Це історія про мотивацію і соціальні гарантії, але її немає.

Також варто дати право людям з УБД розмитнювати машини із нульовим відсотком. Це теж історія про мотивацію та соціальні гарантії. Цього у законопроєкті я не побачив. 

Далі — історія про звільнення зі Збройних сил України після 36 місяців служби. Право звільнення має бути за рішенням Ставки верховного командувача. Це вже хоч щось. Друге, а чи відрізняється служба, при всій моїй повазі, для тилу і для стрільця стрілецької роти на нулі? Відрізняється. І було би справедливо виписати, що день служби у бойових діях мав би рахуватися як за два. Цього немає.

Дуже велика спекуляція на темі поліції. Є слайд Міноборони про те, що служити будуть всі, всі рівні тощо. Красиво сказано, але відкриваємо законопроєкт і перекладаємо на людську мову. Ніяка поліція служити не буде і нікого з поліцейських мобілізувати теж не будуть.

Бо згідно з законопроєктом, за всією поліцією залишається бронь і за загальними правилами бронь розповсюджується і на 50% поліцейських держслужби. Думаю, хто ж такі поліцейські держслужби? Слідчий не держслужбовець, як і патрульний, оперуповноважений, водій, звичайний опергрупи, криміналіст.

Відкриваю закон і бачу, що приблизно на 100 тисяч поліцейських десь 4 тисячі є держслужбовцями. Це діловоди, працівники архівів. Вибачте, але переважна більшість там — жінки.

Тобто із 100 тисяч 4 тисячі будуть держслужбовці, із них ще половина будуть мати бронь. Це звичайна маніпуляція, ніхто із поліцейських не піде служити, і за ними залишаються закріплена бронь стовідсотково.

А як вам дії ТЦК і ВЛК?

— ТЦК — органи комплектування, тобто воєнкомати, історія про електронні кабінети, про електронні поїздки. Я це охрестив це як цифровізація старої корумпованої системи. Бо хто буде присилати повістку? Ті ж самі люди, вороваті воєнкоми. Так, вони не всі такі, але ж ми бачимо роботу більшості і їх статки за кордоном. Якісь там князькі-олігархи.

Сто разів вже пояснювали та порушували тему ВЛК. Вона корумпована, там бюрократія, неадекватні люди, неадекватне ставлення до поранених військових. Ми це все проходили, і ситуація не змінилася. Ще гірше ставлення до людей, котрих намагаються мобілізувати.

Історія зі змінами? Не бачу. Реформувати ці органи? Не бачу такого, а про що ми тоді? Не звернули уваги на подразники — ТЦК, ВЛК — це все корупція і закритість цих органів. Народ до цих людей ставиться як у 37 році, коли енкаведешники забирали людей на чорних автомобілях невідомо куди із закритими очима. Так само в ТЦК на вході забирають телефони, нічого не можна фіксувати, запитати, заходиш з дозволу уповноваженої особи… Все це неправильна історія. 

Слід повертати довіру до цих органів у людей і робити центр надання адмінпослуг у цій сфері. Бо нічого таємного там немає, абсолютно.

В рамках персональних даних їх нерозголошення буде достатнім. Там немає ніякої військової таємниці до моменту відправки призовників на навчання. Чому у нас досі радянщина і ці старі вороваті полковники? Я на це вже дивитися не можу… Що у нас міняє цей законопроєкт? Нічого.

Тому полковнику дозволяється відправляти повісточку прямо з робочого місця у кабінеті з айфончика. Тому я скептично ставлюся до цього законопроєкту, але водночас підкреслюю, що мобілізація потрібна.

Це вимушений крок, і я як військовий кажу, що він потрібний, але не такими методами, як зараз. Я хочу, щоб моїм побратимам підставляли плече. От мене побратими витягнули із підірваної автівки, наклали турнікети, ще 20 кілометрів евакуювали, і на всіх етапах мене рятували кращі люди.

Я не думаю, що людина, яку кинули в бус, яка ще до навчання ненавидить цих людей і вже починає ненавидіти навіть Україну, за яку має воювати. Не думаю, щоб він, наприклад, допоміг би мені би.

Тобто я про мотивацію. Та й хлопці неготові… Так, 2 роки на деяких позиціях, числом наших побратимів, нашого здоровʼя ми тримаємо ці місця. Важко, хлопці заслужили на ротацію. Але ніхто з місця не піде, ніхто не віддасть позицію незрозуміло кому.   Незрозумілим людям, які за пару днів залишать те, за що ми воювали роками. 

Тому цей законопроєкт не підходить ні військовослужбовцям, ні цивільним. Підходи мали би бути іншими, а влада хоче виконати його як план.