Олександр Павлюк — що відомо про наступника Сирського

У процесі зміни командування Збройних сил України одним із ключових питань стало, хто замінить на посаді очільника Сухопутних військ Олександра Сирського. Його наступником став колишній командувач ООС Олександр Павлюк. Що відомо про кар’єру, успіхи та невдачі генерал-лейтенанта Павлюка — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Танкіст, земляк Залужного, війна на Балканах

Олександр Олексійович Павлюк, як і колишній головком Валерій Залужний, родом із міста Звягель, що на заході Житомирщини. Павлюк старший за Залужного на три роки, тому, закінчивши 1991 року Харківське гвардійське вище танкове командне училище, ще встиг кілька років послужити у окупаційному контингенті радянських військ у Німеччині.

Після цього він повернувся на батьківщину, де дослужився до посади заступника командира бригади, яка базувалася у рідному місті Павлюка. А звідти 2006-го він відправився у першу свою гарячу точку — уже не як окупант, а як миротворець. До 2007-го Олександр Павлюк очолював український миротворчий контингент у Сербії, а, якщо бути точним, у невизнаній Україною Республіці Косово.

Повернувшись з Балкан, офіцер-танкіст продовжив рух угору кар’єрними щаблями — начальник штабу 30-ї бригади, 2010-го Павлюк став командиром 24-ї бригади, яка базується у Яворові на Львівщині та нині носить горде ім’я Короля Данила. Саме на цій посаді полковник Павлюк зустрів початок російсько-української війни.

Війна, звільнення Донбасу, Ізваринський прорив

Уже у березні 2014-го, коли на території Донецької та Луганської області тільки розпочиналася так звана "русская вєсна", 24-та бригада була перекинута з Галичини на Донбас. Там Олександр Павлюк пройшов серйозну школу війни, в якій довелося не тільки перемагати.

Втім, головним досягненням бригади Павлюка стало саме звільнення низки населених пунктів Донбасу — Краматорсько-Слов’янської та Лисичансько-Сівероськодонецької агломерацій. У цих містах навесні того року намагалися влаштувати перевороти та захопити владу бойовики, підконтрольні, зокрема, Ігорю Гіркіну (Стрєлкову), який зараз сидить у російській в’язниці.

Одним із найважчих завдань 24-ї бригади стало утримання ділянки російсько-українського кордону між Амвросіївкою та Ізвариним. Цей довгий, майже 250-кілометровий відрізок держкордону бригада Павлюка тримала з трьома іншими бригадами.

А після ракетного удару по розташуванню українських військ у Зеленопіллю полковник Павлюк максимально успішно, з мінімальними втратами, вивів залишки бригади із напівоточення в районі Должанського. Ця операція вважається однією із найуспішніших під час бойових дій 2014 року.

Генерал, Операція об’єднаних сил

Уже в лютому 2015-го полковник Олександр Павлюк здав свою бригаду наступнику і вступив до Національного університету оборони імені Черняховського. У серпні того ж року він отримав своє перше генеральське звання — генерал-майор.

А, завершивши навчання, очолив уже структури зовсім іншого рівня – війська оперативного командування "Захід" Сухопутних військ ЗСУ. Уже за нової влади, улітку 2020-го, генерал-майора Павлюка перевели на посаду начальника підготовки Командування Сухопутних військ.

У липні 2021 року, самі тоді, коли його земляк Валерій Залужний став Головнокомандувачем ЗСУ, Олександр Павлюк отримав свою найвищу керівну посаду — він очолив усю Операцію об’єднаних сил на Донбасі. Саме там його і застала повномасштабна російсько-українська війна.

Війна, успіхи і невдачі на Донбасі

Не буде перебільшенням сказати, що саме на території Донецької та Луганської областей були зосереджені найбоєздатніші, найпідготовленіші та найпотужніші підрозділи окупаційних військ Російської Федерації. Саме тому удар по силах ООС став одним із найважчих для української армії.

І тут варто відзначити два ключові моменти. По-перше, на багатьох ділянках лінії розмежування часів періоду відносного затишшя російські війська так і не змогли прорвати лінію оборони. Авдіївка, Мар’їнка — це ті міста, які були прифронтовими з 2014 року. І які витримали два роки потужних атак, безкінечних штурмів та постійних обстрілів.

Інше донбаське місто, яке укріплювалося ще до початку повномасштабної війни — Маріуполь. Тут оборона тривала більше, ніж можна було це уявити. І, якби не провал на південному напрямку, де окупанти за кілька днів через Херсонську та Запорізьку області вийшли до західних околиць цього приазовського міста, можливо, Маріуполь вдалося б утримати й досі.

Втім, навіть втрата цього міста, а також Лисичанська та Сіверодонецька, після довгих і важких боїв — продемонстрували, що Олександр Павлюк, який на той момент був уже генерал-лейтенантом, з розумом використав час на посаді очільника ООС.

З іншого боку — дуже швидко російські війська окупували більшу частину підконтрольної на 23 лютого 2022 року Україні території Луганської області. Однією із відносних невдач сил ООС на цьому напрямку було те, що окупанти змогли форсувати Сіверський Донець. Втім, росіяни зазнали там величезних втрат, хоч і змогли пройти цю водну перешкоду.

У підсумку, як бачимо, результати перших місяців повномасштабної війни у зоні проведення ООС вийшли неоднозначними. З одного боку, Силам оборони України вдалося втримати майже половину території Донецької області. З іншого — Луганська область була втрачена практично повністю. І у цій історії важливо зрозуміти, які висновки зробив генерал-лейтенант Олександр Павлюк із подій 2022 року.

Втім, уже в березні його перекинули на посаду голови Київської обласної військової адміністрації, тож більшість бойових дій у зоні ООС відбувалися уже без його безпосереднього командування. А з лютого 2023 року Олександр Павлюк займав посаду першого заступника міністра оборони України.

І от тепер він очолює ключовий вид ЗСУ, усі Сухопутні війська загалом. Ті війська, які досі тримають оборону на Донбасі, а також у Харківській, Запорізькій та Херсонській області. І не тільки тримають оборону, а й намагаються контрнаступати. Яким буде новий великий контрнаступ Сил оборони України, контрнаступ, до якого матиме безпосереднє відношення Олександр Павлюк, ми, імовірно, невдовзі побачимо.