Іноземці за Росію — навіщо Кремль вербує на війну африканців і непальців

Протягом повномасштабної війни були убиті та ідентифіковані, а також взяті у полон, сотні іноземних громадян, які воювали в складі окупаційного контингенту російської армії. Навіщо Кремль вербує найманців у Непалі й Сомалі та чи є в цьому процесі фінансова складова — читайте у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Іноземці-окупанти

Іноземних громадян у складі російських окупаційних підрозділів почали помічати ще під час першого етапу нинішньої російсько-української війни — у період донбаської антитерористичної операції 2014-15 років. Так, були убиті й ідентифіковані громадяни кількох країн — Чехії, Туреччини, Греції, Франції, не кажучи вже про пострадянські країни на кшталт Казахстану, Таджикистану, Білорусі чи Грузії.

Після початку повномасштабного вторгнення, коли масштаби бойових дій різко і серйозно збільшилися, а особливо після провалу бліцкригу і переходу "спеціальної воєнної операції" у затяжну фазу іноземців у складі окупаційного контингенту російської армії відчутно побільшало.

До того ж дещо змінилася географія цих найманців. Якщо в 2014-15 роках були навіть мешканці цивілізованих країн, якісь кримінальні, асоціальні елементи чи авантюристи, то з лютого 2022 року в полон до українських захисників почали потрапляти громадяни таких країн, як Сомалі чи Непал.

Причому ситуація вийшла на такий рівень, що у грудні 2023 року уряд Федеральної Демократичної Республіки Непал виступив з офіційною заявою щодо цього питання. У заяві непальська влада зверталася до Кремля з вимогою не вербувати громадян цієї країни на війну в Україні. Але чому непальців, за інформацією на середину лютого 2024 року, воює за імперські інтереси Путіна уже понад 15 тисяч?

Страх перед революцією

Перша причина, на думку відомого військового експерта Дмитра Снєгирьова, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, — соціально-політична. Для російської влади не секрет, що її окупаційна армія зазнає на фронтах війни в Україні дуже серйозних втрат. Навіть якщо персонально Володимиру Путіну таку інформацію і не доносять, то в адміністрації кремлівського диктатора та міністерстві оборони таку інформацію мають.

І чудово розуміють, що великі втрати на фронті — це велика кількість похоронів у тилу. А це своєю чергою може обернутися зростанням невдоволення суспільства і зменшенням підтримки війни серед російських громадян. Власне, свіжа на початок 2024 року інформація від більш-менш об’єктивних соціологічних організацій свідчить саме про це — усе більше народу в Росії хоче не війни, а миру.

Та операції на кшталт тієї, яка була в районі Авдіївки, — це апріорі величезні втрати. Тож Кремлю доводиться так чи інакше приховувати, маскувати ці втрати. Одним із кроків є вербування іноземних громадян — для того, аби на фронті гинуло менше російських громадян, яких ховатимуть на території країни-агресора. Загибель же іноземців жодним чином не буде помічена російським суспільством, а як на цинкові труни з Росії відреагують у Непалі чи Сомалі (якщо хтось взагалі буде транспортувати ліквідованих Збройними силами України найманців до них на батьківщину), Путіна та його оточення не хвилює.

Тож основна причина більш-менш масової появи в російській армії іноземних громадян — це спроба кремлівського режиму зберегти стабільність усередині Росії та не допустити формування революційних настроїв, які потенційно можуть обернутися бунтом проти влади. Та є ще один момент, який не варто скидати з рахунків.

Фінансова вигода Кремля

Тут варто подивитися, в яких країнах вербують найманців на російсько-українську війну представники Кремля. Непал, Сомалі, Судан, Центральноафриканська Республіка — це одні з найбідніших країн Африки та Азії. Саме у фінансовому неблагополуччі цих держав і криється інтерес до них російських вербувальників.

Річ у тім, що російські військові обходяться для російського ж бюджету в немалі кошти — як на рівні зарплат, так і коли йдеться про компенсації родинам загиблих. Звісно ж, не всім ці гроші виплачують, та все одно доводиться витрачати досить серйозні кошти.

А коли відомство Шойгу через відповідні структури наймає на війну мешканців такої країни, як Сомалі, де досі триває громадянська війна і, по суті, немає повноцінної держави, то їхні фінансові апетити є значно меншими, ніж у росіян. Простіше кажучи, їм можна платити не 2-3 тисячі доларів США на місяць, а близько 500 доларів, і їх це цілком задовольнятиме. Бо для їхніх країн це дуже серйозний рівень зарплат.

Так, у столиці Непалу Катманду середня зарплата — 150-200 доларів на місяць. У провінції за щастя буде заробіток на рівні 100 доларів. Звісно ж, уп’ятеро більша зарплата є досить привабливим варіантом. А для самого Кремля це також дуже вигідний варіант, бо, вербуючи росіян для війни в Україні як добровольців, їм обіцяли аж до 3,5 тисяч доларів США.

Таким чином, наймаючи на війну іноземців із найбідніших країн, російська влада не тільки зменшує кількість гробів, які їдуть з фронту по російських тилових регіонах, а й економить гроші, яких у неї через санкції з кожним місяцем стає усе менше.